Опис

Велпанат – інструкція до застосування

Виробник: Індія, NATCO

Код АТХ: J05AP55 (Софосбувір і велпатасвір)

Діючі речовини:
софосбувір (sofosbuvir)
велпатасвір (velpatasvir)

Лікарська форма:
Препарат відпускається за рецептом.

Велпанат: таблетки, вкриті плівковою оболонкою 100 мг+400 мг

Форма випуску, упаковка та склад препарату Велпанат
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
1 таблетка містить:
велпатасвір – 100 мг
софосбувір – 400 мг

Упаковка: кортонна, 28 шт.

Клініко-фармакологічна група: противірусний препарат, активний щодо вірусу гепатиту C.
Фармако-терапевтична група: противірусні засоби системної дії; противірусні засоби прямої дії; противірусні засоби для лікування гепатиту C.

Фармакологічна дія Велпанату
Комбінований противірусний засіб.

Софосбувір є пангенотипним інгібітором РНК-залежної РНК-полімерази вірусу гепатиту С (ВГС) NS5B, необхідної для реплікації вірусу. Софосбувір – це нуклеотидне пролікарство, яке в результаті внутрішньоклітинного метаболізму перетворюється на фармакологічно активний трифосфат (GS-461203), аналог уридину, який вбудовується в РНК вірусу гепатиту С за допомогою полімерази NS5B і діє як термінатор ланцюга. GS-461203 (активний метаболіт софосбувіру) не є інгібітором людської ДНК та РНК-полімераз, а також не є інгібітором мітохондріальної РНК-полімерази.

Велпатасвір є інгібітором ВГС, який діє на неструктурний білок NS5A ВГС, необхідний як для реплікації РНК, так і для формування вірусних частинок ВГС. Селективні дослідження резистентності та перехресної резистентності *in vitro* показують, що механізм дії велпатасвіру полягає у впливі на NS5A.

Фармакокінетика
Фармакокінетика софосбувіру, його неактивного метаболіту (GS-331007) та велпатасвіру вивчалася у здорових добровольців і пацієнтів з хронічним гепатитом С. Після перорального прийому комбінації софосбувір швидко всмоктується, максимальна концентрація (Сmax) досягається приблизно через 1 годину. Сmax неактивного метаболіту (GS-331007) – через 3 години, велпатасвіру – через 3 години.
Зв’язування з білками плазми: софосбувір – 61-65%, велпатасвір – >99.5%.

Метаболізм: Софосбувір метаболізується переважно в печінці з утворенням активного трифосфату (GS-461203). Основна частина системної експозиції (>90%) припадає на неактивний метаболіт GS-331007. Велпатасвір є субстратом ізоферментів CYP2B6, CYP2C8 та CYP3A4. Більшість (>98%) радіоактивності в плазмі після прийому [14С]-велпатасвіру припадає на вихідну речовину.
Виведення: Софосбувір та його метаболіти виводяться переважно з сечею (≈80%, головним чином GS-331007) та калом (≈14%). Термінальний період напіввиведення (Т1/2) софосбувіру – 0.5 год, GS-331007 – 25 год. Велпатасвір виводиться переважно з калом (≈94%, головним чином у незміненому вигляді) та мінімально з сечею (<1%). Медіанний термінальний Т1/2 велпатасвіру – близько 15 годин.

Покази до застосування активних речовин препарату Велпатасвір + Софосбувір Герофарм
Лікування хронічного гепатиту С у пацієнтів віком від 6 років і старше з масою тіла не менше 17 кг.

Спосіб застосування та дозування Велпанату
Для перорального застосування. Лікування має призначати та контролювати лікар, який має досвід лікування хронічного гепатиту С.
Фіксовану комбінацію, відповідну разовій дозі, приймають 1 раз на добу.

Побічні дії
З боку нервової системи: дуже часто – головний біль.
З боку травної системи: дуже часто – нудота.
З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона.
З боку серцево-судинної системи: при застосуванні софосбувіру спостерігалися випадки важкої брадикардії та блокади серця (зокрема, AV- або синоатріальної блокади).
Загальні реакції: дуже часто – втома.

Протипоказання
Підвищена чутливість до софосбувіру та/або велпатасвіру; вагітність; період годування грудьми; дитячий вік молодше 6 років або маса тіла менше 17 кг; пацієнти, які отримують сильні індуктори Р-глікопротеїну або ізоферментів CYP450 (карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин, рифабутин, звіробій).

Застереження
Ниркова недостатність важкого ступеня (рСКФ < 30 мл/хв/1.73 м²) або термінальна стадія ниркової недостатності, коли потрібно проведення гемодіалізу.
Сумісне застосування з: дигоксином; етексилатом дабигатрану; препаратом, що містить елвітегравір/кобіцистат/емтрицитабін/тенофовира дизопроксила фумарат, або тенофовира дизопроксила фумаратом і посиленим інгібітором протеази ВІЛ.
Не рекомендується сумісне застосування з лікарськими препаратами, які є помірними індукторами Р-глікопротеїну або ізоферментів CYP450 (наприклад, ефавіренз, модафініл, окскарбазепін або рифапентин); інгібіторами протонної помпи (наприклад, омепразол, лансопразол, рабепразол, пантопразол, езомепразол).
Слід уникати сумісного застосування з іншими лікарськими препаратами, що містять софосбувір; з аміодароном.

Застосування під час вагітності та годування грудьми
Протипоказано застосування під час вагітності.
Цю комбінацію не слід застосовувати в період годування грудьми, оскільки не можна виключити ризик для новонародженого/немовляти.

Застосування при порушеннях функції печінки
Безпека та ефективність не оцінювалися у пацієнтів з цирозом печінки класу С за класифікацією Чайлд-П’ю-Туркотт, а також у пацієнтів, інфікованих ВГС, які перенесли трансплантацію печінки.

Застосування при порушеннях функції нирок
Для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок коригування дози не потрібна.
Обережно застосовувати у пацієнтів з важким порушенням функції нирок (рСКФ <30 мл/хв/1.73 м²) або термінальною стадією ХПН, що потребує гемодіалізу; безпеку в таких випадках не оцінювали.

Застосування у дітей
Противопоказано застосування у дітей молодше 6 років або з масою тіла менше 17 кг.

Застосування у пацієнтів похилого віку
Коригування дози не потрібна.

Особливі вказівки
Одночасне застосування з аміодароном становить загрозу для життя. Можливе лише за відсутності альтернатив, з ретельним моніторингом, особливо протягом перших 48 годин.
Пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельного контролю рівня глюкози, особливо протягом перших 3 місяців лікування, через ризик гіпоглікемії.
Необхідний скринінг на гепатит В (ВГВ) перед початком лікування через ризик реактивації ВГВ.
Комбінація неабо незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Лікарська взаємодія
(Основні принципи, детально перекладені у тексті):
Велпатасвір є інгібітором транспортерів (Р-глікопротеїну, BCRP, OATP1B1/1B3) і може підвищувати експозицію їх субстратів (наприклад, дигоксину, розувастатину, правастатину).
Протипоказані сильні індуктори Р-глікопротеїну або ізоферментів CYP2B6, CYP2C8, CYP3A4 (знижують концентрацію препарату).
Не рекомендовані помірні індуктори цих ферментів/транспортерів.
Інгібітори цих ферментів/транспортерів можуть підвищувати концентрацію велпатасвіру.
При сумісному застосуванні з антагоністами вітаміну К рекомендується ретельний моніторинг МНО.

Примітка: ця інструкція є інформаційним матеріалом. Для отримання повної офіційної інформації, призначення та застосування препарату необхідно звертатися до офіційної інструкції в країні використання та консультуватися з лікарем.